Щотижневик "33 канал" :: "ПРОДАЙТЕ НАС У ХАЗЯЙСЬКІ РУКИ!" - ПРОСИЛИ ВЛАСНИКА УЛАДІВСЬКОГО ЦУКРОЗАВОДУ СЕЛЯНИ

Щотижнева газета «33 канал» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
НАЙБIЛЬШИЙ ТИРАЖ В ОБЛАСТI
— 92,5 тисячі примірників на тиждень, 24 сторiнки А3

+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50

  7.12.2005

























  • Середа, 7 грудня 2005 p.

    "ПРОДАЙТЕ НАС У ХАЗЯЙСЬКІ РУКИ!" - ПРОСИЛИ ВЛАСНИКА УЛАДІВСЬКОГО ЦУКРОЗАВОДУ СЕЛЯНИ
    


    Loading

    Друкуємо газети

    Серед потенційних купців підприємства лише один хоче запускати виробництво, решта — «металоломщики»... Про уладівську «НП» (Літинський район) навесні говорили багато і на різних рівнях.

    Адже то справді був прецедент, коли мешканці села замовили у місцевого священика молебен за спасіння місцевого цукрового заводу. Люди цілодобово чергували біля підприємства, аби його не порізали на металобрухт. «Тут з кулеметом треба виходити!» – у відчаї казав один чоловік з династії цукроварів.

    Коли завод стає «яловою коровою»...

    Та, схоже, не допоміг сільчанам навіть Бог, бо минулого тижня Уладівку підняв на ноги «рецидив». Селом почали поширюватися чутки, що власник вирішив продати діючий тепловоз. «Це ж як руки відсікти підприємству!» – обурювалися колишні робітники.

    Занепокоєні долею заводу представники комітету порятунку з числа звільнених робітників ініціювали зустріч з його власником.

    Олександр Скринник, як він представився, «той самий капіталіст», спробував розставити у цій нестандартній ситуації крапки над «і»:

    - Сьогодні обставини склалися так, що я дійсно вимушений продати цей тепловоз. Майновий комплекс від цього не порушиться. Але жертвуючи малим, буде збережено велике. Я не ворог людям і хочу зберегти цей завод. Але у мене, на жаль, немає ні коштів, ні багатого дяді, щоб фінансувати дане виробництво. Розраховуючись з кредитами, я змушений був віддати під заставу навіть власну хату та квартиру директора заводу, офіс у Рівному та інше майно. Однак люди не розуміють мене як власника. Я ж не лізу у їхній город, погріб чи сарай і не командую, що їсти, а що продавати. Якщо у дядька корова ялова, що він робить? Здає на м’ясокомбінат. Буду відвертим, бажаючих «металоломщиків», які хочуть купити завод на порізку, — багато. Але я ж не продаю їм завод. Бо сам народився на Вінниччині біля цукрових заводів у с. Михайлівка на Шаргородщині. Мій батько усе життя пропрацював машиністом тепловоза. Більше того, я згоден із запропонованим депутатом Юхновським законопроектом, аби накласти мораторій на демонтаж і порізку цукрових заводів. Однак нам, власникам, має бути запропонована якась розумна альтернатива. Тож, вважаю, цілком виправдано Президент наклав вето на вищезгаданий законопроект, бо деякі його положення порушують гарантоване Конституцією України право розпоряджатися своєю власністю.

    За словами Олександра Скринника, купуючи Уладівський завод, він сподівався, що підприємство приноситиме прибутки. Загалом з 2001-го року у завод та в розвиток бурякосіючої зони вкладено близько 15 млн. грн. На жаль, державна політика у цукровій галузі була така, що завод з року в рік отримував одні збитки. По перше, завод на мазуті, а це, порівняно із газифікованими підприємствами, при однаковій кількості буряка «плюс» 50% додаткових затрат. По-друге, оскільки Літинський район забезпечував завод сировиною лише на 19%, змушені були возити «дальній» буряк – з Вінницького, Калинівського, Хмільницького, Старосинявського, Летичівського та інших районів. Таким чином, у 2004 році збитки Уладівського цукрозаводу склали понад 2 млн. грн. І це тоді, як перероблено 110 тисяч тонн буряка — такої кількості на заводі не було останніх 10 років. Окрім того, сільгосппідприємства заборгували заводу понад 3,8 млн. грн.

    Враховуючи усе це, цього року Уладівський завод не запускали. Майже 550 робітників були звільнені.

    - Оскільки він є моєю власністю, — заявив Олександр Григорович, — я маю повне право продати його цілісним майновим комплексом або запчастинами. Моя совість чиста перед людьми, Богом і владою, бо докладав усіх зусиль, щоб завод спрацював ритмічно. Але зараз я веду переговори з потенційним покупцем, і якщо буде протидія моїй господарській діяльності, доведеться порушити проти декого кримінальні справи.

    За один день із села 70 чоловіків виїхало до Москви на заробітки

    Почуте з уст власника заводу представники комітету порятунку розцінили по-своєму.

    – Тобто ви оголошуєте нам війну?

    – Але ми не хочемо ніякої війни. Ми хочемо нормально працювати. Чому це наші діти мають стикатися по закордонах? У нас у квітні тільки одного дня зі станції 70 молодих дужих хлопців виїхало в Москву.

    Голова комітету порятунку Олег Олійник з гіркотою говорив:

    - Цей рік для цукроварів був дуже сприятливий. Висока цукристість буряка давала можливість скоротити затрати на виробництва на 40%. Душа болить, що ми не скористалися цим і завод стояв законсервований. Олександре Григоровичу, ми просимо вас зберегти завод. Будь ласка, поки не буде домовленості із потенційним покупцем, не продавайте окремо тепловоз. Не позбавляйте наших дітей майбутнього!

    Присутня на зустрічі сільський голова Наталя Квятківська зазначила:

    - Я поважаю право приватної власності, але, крім законів Конституції, є ще закони людяності та здоровий глузд. Втім, закони комерції можуть перекреслити і здоровий глузд і закони людяності. Тим часом, завод для села дуже важливий. А те, що зараз виникла така ситуація, результат помилок, які робилися у державному масштабі.

    Поки у кабінеті власник вів переговори з комітетом порятунку, до заводу «підтягнулися» звільнені робітники.

    – Коли нам віддадуть заборговану зарплату? Бо кому 500 грн. винні, а кому й 2 тисячі!

    – Змилуйтеся! Це ж 5 сіл залишилися без роботи. Колгоспу немає. Живемо практично з городу. Молодь тікає, старики вимирають. Цього року до школи пішло лише 10 дітей. Що далі?..

    Довелося власнику повторити своє рішення перед широким загалом. Навряд чи почуте вдовольнило розбурханий люд, бо із натовпу почула: «Все одно ми до кінця стоятимемо тут».

    Хто дозволяв продавати завод вартістю 9 млн. за 1,6 млн.?

    ...Що ж, наламали у «верхах» дров і справді чимало. Дивує, де була держава і хто дозволив продавати завод балансовою вартістю 9 млн. за 1,6 млн.? (Ніхто при цій фразі із вінницьких керівників не червоніє? - прим. авт.) Чому сьогодні виробники змушені продавати цукор по ціні, значно нижчій за його собівартість? А імпорт цукрової тростини, якої за останні роки завезено близько 3 млн. тонн? Це ж яка «підніжка» вітчизняним товаровиробникам!

    І нарешті, чому Росії вдається вирішувати проблему з цукром, а нам — ні? Росіяни споживають близько 5 млн. тонн цукру. Власних виробляють лише 1,5 млн. решту – ввозять. Але держава так регулює цінову політику, що за тонну тростини беруть 195 євро ввізного мита. Відтак, є кошти для стимулювання росту виробництва власного цукру. Неважко підрахувати, що на рівному місці росіяни заробляють 750 млн. євро. Невже не можна продумати таке у нас?

    Можна, якби апетити окремих наших чиновників були меншими. На жаль, сьогодні ми змушені констатувати, що внаслідок непродуманої державної політики у цукровій галузі втрачені традиції по вирощуванню цукрових буряків. Втрачається навіть сама спеціальність цукровара. Чи є вихід?

    - Якби селяни були багатші, вони могли б самі викупити завод, – сказала помічник нардепа Олега Юхновського Лоріда Червона. — Можна спробувати перепрофілювати завод — під виробництво меляси чи етанолу. Але усе це нереально.

    Виходить, селянам залишається одне – боротися? А ще кажуть, Президент вносив пропозицію, аби оголосити 2006 рік Роком села...

    Інна ЧЕРВІНЧУК 


    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
    E-mail: chanel33@vinnitsa.com


    аборт, мини аборт, контрацепция,

    Украинская баннерная сеть

    Дайджест 'СЕДМИЦА' - Православные новости за неделю
    Архив
    д а й д ж е с т а
    Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви
    

    since 1.08.2001


    since 3.06.2004


    
    АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53      2009 рiк  №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2010 рiк  №№  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12

    

    АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21, 22, 23, 24, 26 2009 рiк:   №№ 3, 4, 11, 13, 14, 16, 25 2010 рiк:   №№  3, 4, 5

    

    АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 23 2009 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 12, 13, 14, 23 2010 рiк: №№ 2, 3, 5
    

    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226

    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
    Виходить українською та російською мовами.
    Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
    Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
    При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
    Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =