"Подільська радниця" :: СОЮЗ ПІЧКУРІВ ВЖЕ НЕ ЗДОЛАЄ ЖОДНА ІРЖА

Газета «Подільська радниця» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисячі примірників через тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50

  19.07.2006













  • Середа, 19 липня 2006 p.

    СОЮЗ ПІЧКУРІВ ВЖЕ НЕ ЗДОЛАЄ ЖОДНА ІРЖА. На Петра-Павла Ганна Ісаківна та Павло Олексійович відсвяткували "залізне" весілля - 65-ту річницю подружнього життя
    


    Loading

    Друкуємо газети

    12 липня у родині Пічкурів із Кропивні Шаргородського району святкували подвійне свято: у патріарха роду — іменини, він Павло, а ще — «залізне» весілля. 65 років тому Павло та Ганна поєднали свої долі.

    ...По святковому вбрані 85-річні наречені того дня хвилювалися, наче вперше. Це ж треба, щоб діти підготували для них такий сюрприз і організували для них справжнє весілля! Не забули запросити навіть старшого боярина та старшу дружку.

    - Сьогодні, — урочисто промовляла тамада-невістка, — стають на рушник Павло та Ганна...

    «Молодим» нічого не залишалося як підігрувати та пригадувати своє справжнє весілля у воєнному 42-му.

    - Як зараз пам'ятаю, — каже наречена Ганна Ісаківна, — тоді така спека була, що воскові прикраси на моєму вінку аж розплавилися. А весілля відгуляли на славу. Хоч і війна була, але за всіма правилами: мене розплітали, вимагали у жениха викуп, свахи з короваєм танцювали, потім покривали... Якби не солдати-румуни, яких понаїхало, то й не сказати, що був воєнний час.

    Здавалося б, навіщо поспішати одружуватися у такий непевний час, але... справжньому коханню і війна не завада. Хоча познайомилися вони за дивних обставин.

    - Я щойно повернувся з полону, — пригадав Павло Олексійович. — Якщо чесно, то побоювався, аби потім мною не зацікавилися «особісти» і не запроторили у «штрафники». А тут ще й німецькі людолови почали полювати за молоддю. Словом, страшнувато. І ось одного дня, йдучи з Шаргорода додому, познайомився з одним чоловіком. Як виявилося, то був дядько Ганни. Розговорилися. От він і порадив, щоб не забрали в Німеччину — оженитися. А потім додав, що у його брата повна хата дівок, мовляв, зайдемо — виберемо котрусь. Ніби жартома сказав, але коли ми зайшли на чарку, то й справді мені в око впала Ганя. Так і одружилися.

    Звиклі до важкої сільської праці, обоє взялися вити сімейне гніздечко. Павло — 14-та дитина у батьків, вона — середульша із дев'яти дітей. Звичайно, нелегко було ставати на ноги.

    - Мені взагалі усе життя довелося несолодко, — продовжує Павло Олексійович. — Спершу нас розкуркулили. А потім, у 33-му, під час голодомору, помер батько. Старшого брата Сашка за те, що приніс з поля жменю колосків, засудили до вищої міри. Мало того, що відібрали у мене брата, то ще й потім його судимість переслідувала мене на кожному кроці. Я вважався неблагонадійним. Звичайно, міг би більшого досягти у житті, але, як кажуть, і на цьому дяка Богу. Бо ж таки, коли у 44-му вдруге пішов на фронт, повернувся додому. Осколки і досі у голові та ногах ношу, інвалід війни І групи (дідусь має медаль «За відвагу», інші бойові нагороди — авт.), але живий.

    За плечима у Павла Олексійовича 45 років трудового стажу. Все життя він теслював, був колісником (ремонтував вози) у колгоспі. Ганна Ісаківна 33 роки відпрацювала у буряківничій ланці. Наробилися — нівроку. Але найбільшим здобутком Пічкури вважають свою сім'ю. Шістьох дітей — 5 синів та доньку — поставили на ноги. Сьогодні гордяться 15 онуками та 17 правнуками. Зійдуться, бувало, все бабусю про її дитинство розпитують. А вона має що розказати. Як у 9 років пішла працювати за черпак юшки, або як під час війни біля неї бомба вибухнула. Хвилею її відкинуло в окоп і присипало землею. Якби жінки не побачили та не розкопали, похоронило б заживо.

    Традиційним місцем, що збирає велику родину Пічкурів, є... стіл. На зорі подружнього життя це був невеличкий кухонний столик. Сьогодні його доточують ще кількома столами, бо збирає він понад 60 чоловік. Свідком яких тільки подій він не був! За ним справляли і родини, і свята, і поминки... Так, немає вже старшого сина Пічкурів — Василя, який був військовим у Смоленську. Рік тому відійшла і дружина сина Леоніда. Горе трохи підкосило батьків, але жити треба. Он онука Колю у серпні будуть женити — подушки на придане треба готувати, правнуків треба няньчити. А ще ж чималенькому, на 70 соток, городу треба раду дати, діти іноді просять — корову видоїти... Аж дивно, звідки у них стільки енергії береться!

    Коли я попросила «залізних молодят» поділитися формулою їхнього подружнього щастя, почула:

    - А це треба заробити. Щастя, як і здоров'я, за гроші не купиш. От дехто думає про щастя як про гарне безтурботне життя, але шлюб будується на такому щасті, коли служиш своїй сім'ї, жертвуєш, ділишся. І успіх залежить не від одного, а двох. А що стосується формули, то вона проста... І складових у ній небагато. Це — любов, терпіння і вміння прощати.

    Стосовно ж виховання дітей, мати-героїня Ганна Ісаківна поділилася, що дітей треба вміти любити, а коли карати, то не більше, ніж є в душі бальзаму, щоб перев'язати рани.

    - Колись у нас в ланці біля машини працював ворожбит. Усе, що він казав моїм трьом подругам, — збулося. А мені, подивившись на руку, сказав, що матиму багато дітей. Як бачите... Як мати я щаслива, що маю таких гарних дітей. Якщо чесно, то й особливого клопоту з ними у мене ніколи не було. Хіба спереживалася одного разу, як у селі ясла згоріли. Бо ж Марусю в колисці та Васю няньки винесли з будинку, а Льоня — скільки не шукали — пропав. Я вже думала, що він згорів. Але він у нас дуже любив мандрувати, то поки дорослі там гасили ту пожежу, прийшов додому, кашкет під голову - і заснув на порозі.

    - Це ж невже 65 років збігло? — дивувалася «молода». — Як один день...

    Iнна ЧЕРВIНЧУК 


    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    
    АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 23 2009 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 12, 13, 14, 23 2010 рiк: №№ 2, 3, 5


    аборт, мини аборт, контрацепция,

    Украинская баннерная сеть

    СЕДМИЦА - Православные новости за неделю
    Архив
    д а й д ж е с т а
    Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви 

    since 1.08.2001


    since 3.06.2004

    

    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226

    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
    Виходить українською та російською мовами.
    Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
    Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
    При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
    Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =