"Молодіжна газета Вінниччини" (м. Вінниця, Україна)

«Молодіжна газета Вінниччини» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисячі примірників через  тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50

Loading


since 1.08.2001


since 3.06.2004


аборт, мини аборт, контрацепция,

Дайджест 'СЕДМИЦА' - Православные новости за неделю
Архив
д а й д ж е с т а

Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви




Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
"МІЙ ХЛОПЕЦЬ ЗАПРОПОНУВАВ СЕКС УТРЬОХ...

№4 вiд 6 лютого 2007 р.

  • Жінка вважає, що держслужбовець, тим більше, помічник голови адміністрації має бути моральним не лише на роботі, а й в особистому житті. Зрештою, ви можете ознайомитись із текстом листа та самим зробити висновки.

  • Я завжди з великою повагою ставилася до сіячів «мудрого та вічного». Принаймні, ті педагоги, які навчали мене у школі та інституті, були справді учителями від Бога.

  • У нас, надеюсь, всерьёз такое новшество никто не воспримет, и слава Богу. Я считаю, что это может нанести непоправимый вред психике, а, следовательно, и здоровью девушек.

  • У кожної людини є свій індивідуальний запах. Я так зрозумів із статті, що Сашко зараз переживає період статевого дозрівання і саме тому трішки «пахне».

  • Куди не глянь – наркомани. Батько – керівник області, міста, заводу, фабрики, а син чи дочка – наркоман або алкоголік. Зрозуміло, що хвороби ці від розпусного життя, бо половина із них ні навчатись, ні працювати не хочуть, а тільки у нічних клубах пропадають. А там «дурью маются»...

  • Донька одного із впливових керівників міста, вона часто компрометувала своєю поведінкою спершу батьків, а вийшовши заміж, – чоловіка. З цієї причини подружжя і розлучилося. Хлопчик почав жити, як кажуть, на дві сім’ї, благо, обоє мали окреме житло. Як матір твереза – у неї, коли ж у запої – в батька.

  • Так-ось, як і кожній пересічній людині, Наталії доводилося давати хабарі. Проте не раз вона задумувалася: чому у магазині розраховуватися за придбану річ можна без проблем, а даючи хабара — відчувати такий сором, що хочеться крізь землю провалитися? Відчуваючи отакий душевний дискомфорт, Наталія вирішила докопатися до його причини. І дійшла приголомшливих висновків, якими охоче поділилася зі мною.

  • У мене батько був дуже суворий і тому перепадало всім дітям у нашій сім'ї. Найбільше, звісно ж, мені, бо я був старшим і був винен у всіх гріхах. Я й досі пам'ятаю, як батько приходив додому злий, брав пасок та починав придиратись до нас: то іграшки розкидані, то не прибрано у квартирі, то ми мами не слухались.

  • Зараз вінничанці Олі Кудрі 21 рік. Вона не закінчила жодного класу загальноосвітньої школи, тому не вміє ні писати, ні читати. Живе дівчинка з дідусем та бабусею у досить віддаленому жилому масиві Вінниці, на Старому місті. На вулицю Оля виходить досить рідко. Єдиною її розрадою є телевізор, який Оля придбала за власні гроші. Якраз коли ми завітали до дівчини, вона дивилась кіно про кохання.

  • Одних — на одну четверту ставки в якийсь вуз на викладання чи в лікарню, щоб хоч якось зачепились. Інших — на зовсім непривабливі для них професії. От і відбувають вони ці робочі часи як каторгу, бо все це для них чуже...

  • Десь півроку тому я познайомилася з Дімою. Хлопець, як мені здалося, серйозний, але з почуттям гумору, дуже уважний, галантний, ввічливий і порядний. Працював він у престижній фірмі, непогано заробляв. З ним мені було дуже легко і, якщо чесно, я з дня на день чекала від нього пропозиції вийти заміж. Адже він вже навіть познайомив мене з своїми батьками та рідними.

  • Я жила его творчеством, он в моем воображении был рядом со мной всегда. Даже снился... Все пришло к тому, что с годами, поняв, что есть и другие мужчины, я искала среди них похожего на того самого Абдулова. И, как ни странно, нашла... Его даже звали Сашей. Я так же, как и Абдулова, полюбила его, до безумия, до самоистязания...

  • Тоді мені здалося, та й зараз я гадаю, що знаю цього хлопця. Фактично ми не знайомі, хоча в обличчя один одного знаємо і в певний час постійно бачились (тривалий час). Я знаю, що ти, Сергію, хотів зі мною познайомитись, але в силу певних обставин ми не змогли цього зробити. Потім на деякий час ти пішов служити до війська, повернувся.

  • І ще одна порада. Якщо ви весь час думаєте про якогось «зіркового» хлопця і це заважає навчанню, всерйоз задумайтесь, що краще: коли Він бачитиме у ваших очах лише «сердечка», чи розгледить у вас цілеспрямовану особистість, розумну і скромну.

  • Я ще не встигла це зробити, як отримую ще один лист. Він писав детально про себе, що він ветеран війни у В’єтнамі, хворіє на астму і отримує маленьку пенсію десь з 750 доларів. Не знаю чому, але я не стала писати йому – гуд бай! – і продовжувала листування від імені тієї жінки.

  • Коли прийшов на співбесіду – було дуже багато людей. Нам пообіцяли платити в день 125-150 грн. Дали мені незаповнений трудовий договір і сказали поставити підпис. Коли я звернув увагу, що усі графи пусті – немає строків роботи і зарплати, секретарка, сказала, що цей договір сили не має, він потрібен, щоб «лякати тих, хто буде пити».

  • Мамо! Вибач, вибач за все. Коли бачу тебе заплакану, в мене болить серце, а язик терпне і я нічого не можу сказати. І ось вирішив написати в газету.

  • Коли я їх покидала, вони були не такими, вони не думали про матеріальні речі, а цінували дружбу, яка у нас була. Я б з радістю з ними і далі товаришувала, але не можу переносити ці «заноси». Усі ми не з бідних сімей, усі одягаємось у фірмових магазинах, але ж так було і раніше, але не було цієї «погоні».

  • – Ти смерті моєї хочеш!?.. – із суворим поглядом цікавлюсь я – Не до-че-ка-є-ш-ся! Звичайно, не дочекається, оскільки на відміну від нього, я веду здоровий спосіб життя і вимагаю цього від інших. Ну, хоча б на той час, поки вони зі мною. Знайомому це, звісно, не дуже подобається, але через повагу до мене викидає сигарету. Ціную.

  • Неабияк нещодавно здивувала персонал пологового відділення Вінницької районної лікарні 21-річна породілля. Мама двох дітей, трьох років і 11 місяців, народила тут третю дитину. Пологи були важкими і породіллі довелось робити кесарів розтин.

  • Замість традиційних теплих слів вітань та побажань з нагоди новорічно-різдвяних свят, властивих інтелігентним, вихованим і висококультурним людям, пані Кадр вдалася до публікації пліток про факультети та інститути, про університетські порядки і персонально про ректора.

  • Ми, викладачі інституту фізичного виховання і спорту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, уважно прочитали Вашу статтю в газеті від 2 січня 2008 року, яка нас також особливо вразила Вашою обізнаністю, але наведені Вами факти не відповідають дійсності.

  • Ось минає уже 5-й рік наввчання в Інституті історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. На моїх очах розбудовувався університет. Зростала, сягаючи нових тенденцій, на навчальній та науковій ниві.

  • Тому зайшла на сайт. Там вивішена загальна інформація про тренінг. Щось на зразок: «Це унікальна можливість за кілька хвилин навчитись спокушати дівчину. І для цього не обов’язково бути красивим чи багатим. А просто треба бути впевненим у собі, дотримуватись навиків, які отримали на тренінгах, і вже за кілька хвилин зможете спокусити жінку».

  • У минулому номері ми писали про покинуту дівчинку Світланку, від якої відмовилась мама. Вона підкинула її в будинок дитини, а чому так вчинила і відмовилась від донечки – розповіла нашим читачам.

  • Об’єднання авторської пісні «Птаха» діє в обласному центрі при туристичному клубі «Меркурій» 5 років. Тут зустрічаються люди різних поколінь і професій, які закохані в чудовий світ поезії та пісні і, за словами керівника об’єднання Інни Дроздової, є продовжувачами відомих бардів Юрія Візбора, Булата Окуджави, Володимира Висоцького, Андрія Дольського.

  • Днями «Вінницькі перці» повернулись з Сочі, де проходив 19-й міжнародний фестиваль КВНу. На вінницькому пероні їх зустрічали друзі та шанувальники. «Червоних оскарівських доріжок» не було (у «Перців» на них алергія), зате були шампанське, магнітофон, з якого лунали звуки маршу, хлопавки та просто жарти... ну, куди ж без них.

  • Десять пар бездонних очей, десять чарівних посмішок, десять гідних різця Мікеланджело дівочих фігур, за кожною з яких – загадка, грація і таємниця…

  • Вони абсолютно різні. Хтось за фахом зубний технік, хтось підприємець, комп’ютерний дизайнер, працівник центру стандартизації, метрології та сертифікації…

    
    Друкуємо газети

    
    АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 21, 22, 23, 24, 26 2009 рiк:   №№ 3, 4, 11, 13, 14, 16, 25 2010 рiк:   №№  3, 4, 5


    Украинская баннерная сеть