Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця) :: КОЛИШНЯ ВІННИЧАНКА ОЛЕНА ШЕМЕНАУЕР: "БЕРМУДИ - МАБУТЬ, ЄДИНЕ МІСЦЕ НА СВІТІ, ДЕ Є ДИСКРИМІНАЦІЯ... БІЛИХ"

Газета «Подільська радниця» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисячі примірників через тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50

  12.10.2005















  • Середа, 12 жовтня 2005 p.

    КОЛИШНЯ ВІННИЧАНКА ОЛЕНА ШЕМЕНАУЕР: "БЕРМУДИ - МАБУТЬ, ЄДИНЕ МІСЦЕ НА СВІТІ, ДЕ Є ДИСКРИМІНАЦІЯ... БІЛИХ"
    


    Loading

    Друкуємо газети

    У народі кажуть: дівчина — як верба, де не посади — приживеться. Ця поговірка мимоволі спала на думку, коли спілкувалася з Оленою (Чорноусенко) Шеменауер, колишньою вінничанкою, а нині мешканкою Бермуд. Навчаючись у Австрії, дівчина зустріла свою долю — хлопця з Канади Евана. «Медовий» місяць молодого подружжя триває вже два роки. Весілля молодята робили на батьківщині Евана, у Канаді.

    - Чим відрізняється весілля в Канаді від традиційного українського? — запитала я Олену.

    - Напевне, нічим, бо ми просто перенесли туди наші українські звичаї. Але після офіційної церемонії був шведський стіл, на якому спиртне... продавали. Звичайно, не за повну ціну, а лише по долару за склянку. Такий звичай. Спиртне має хоча б частково окупитися.

    Несподіванкою для мене було те, що шлюбну ніч ми провели у... готелі. При цьому ніхто не знав, де ми ночували. Інакше наробили б різної капості. Виявляється, у Канаді над молодятами люблять піджартувати: можуть насипати на шлюбне ліжко пшениці чи облити простирадла йогуртом, можуть взагалі поламати ліжко або залишитися з молодими і до ранку пробути гостями у їхній спальні.

    Ще більше вразило те, як наступного дня, коли зійшлися гості, усі подарунки були розпаковані і було оголошено, хто і що подарував, на яку суму грошей. Усе це записувалося у спеціальний журнал. Потім усі подарунки розклали на столах і всі ходили й дивилися.

    Справжнє подружнє життя у нас розпочалося через 2 місяці, коли я приїхала до Евана на Бермуди.

    - I чим цікаві острови?

    - Усім. Їх названо на честь мореплавця Хуана де Бермудеса, який прибув на них у 1515 році. Але довгий час, аж до 1609 року, там ніхто не оселявся через особливих пташок і тому, що з острова лунали якісь дивні крики (як потім з’ясувалося, то кричали свині). Вважалося, що це острів диявола. Звідки свині? Бермуди майже з усіх сторін оточені кораловими рифами, через які гинуло чимало кораблів. Рятувалися, ймовірно, лише свині.

    Взагалі острів небезпечний, кораблі розбивалися навіть 100 років тому. І досі, коли приходять кораблі — на тиждень 5 кораблів — переважно з Америки та Європи, їх зустрічають місцеві мешканці і проводять безпечними шляхами.

    Острови перебувають під протекторатом Канади, США і Британії, але офіційно це англійська колонія. Бермуди спеціалізуються на високоприбутковому та неризиковому бізнесі — blue chip business. Там не побачиш жодного заводу чи фабрики. По суті, це офшорна зона, де ніхто не сплачує податків — ні приватні особи, ні компанії. Тому всі міжнародні компанії мають свої основні офіси тут, там їхнє місце реєстрації. З цього острів і живе. Центральне місце острова — бізнес-центр, де розташовані офіси, тож основна професія — бухгалтер. Еван, наприклад, веде 25 фірм, переважно американських, шведських та канадських. Обороти деяких з них сягають десятків мільйонів. А я — аудитор.

    - А як ви акліматизувалися?

    - Клімат там субтропічний, снігу не буває ніколи, але дуже висока вологість. Разів у 10 вища за нашу, українську. Виходиш із літака — і за секунду росою випадаєш, таке враження, ніби побував у парній. Через ту надмірну вологість узимку, коли 13 градусів вище нуля, дуже холодно. Ми їздимо на мопедах, то доводиться одягати по 2 штанів, 2 куртки, і все одно пробирає до кісток.

    - Там усі їздять мопедами?

    - Ті, хто хоче мати замороку, їздять на авто. Там дуже вузькі дороги. Майже по всіх дорогах з одного боку у тебе океан, а з іншого — стіни будівель. Треба бути асом. Між іншим, на Бермудах дозволяється мати лише одну машину на сім’ю. При цьому є обмеження щодо об’єму двигуна — тільки 1,7 л. Тож усі машини вузькі і короткі.

    - Яка архітектура на острові?

    - Незважаючи на невелику площу, високих хмарочосів немає. Найвищі будівлі, 3-4-поверхові, розташовані у Гамільтоні. А у житлових районах переважно одно-, зрідка двоповерхові будинки. Щоправда, оскільки острів дуже релігійний, буквально через кожних 3 будинки — церква. Переважно християнська, є й одна мусульманська мечеть.

    Особливість бермудських будинків у тому, що усі вони різнокольорові — рожеві, жовті, блакитні. І дуже мало білих. Зате усі дахи тільки білі. Ними бермудці дуже пишаються. Оскільки на острові немає питної води, дахи побудовані ступінчато, щоб можна було збирати дощову воду. Їх фарбують нетоксичною фарбою, а під усіма будинками є величезні резервуари, де цю воду зберігають.

    - Певно, й ціна на воду висока?

    - На Бермудах скажена дорожнеча, адже все привозне. Так, 13 яєць (там усе продається дюжинами, а не десятками, як у нас, і фунтами, а не кілограмами) коштує від 4 до 6 доларів. Їжа, треба визнати, не дуже гарної якості. Усі поправляються. За півроку там стають важчими на 7-20 кг. І хоча й бігаємо, періодично сідаємо на дієти — схуднути не так просто. Еван жартує, що це, певно, вологість так впливає, що людей «роздуває».

    На жаль, на островах замало місця, де можна було б щось вирощувати. Є, щоправда, кілька ділянок, які бермудці називають полями, і кілька фермерів. Але це щось на зразок наших городів. І ті самі кукурудза, кабачки, картопля, морква, що вирощуються на цих ділянках, продаються у супермаркетах ще дорожче, ніж імпортні. При цьому — дуже «напічкані» хімією, бо урожай збирають кожних 2 місяці.

    - Які ж тоді у людей зарплати?

    - Рівень зарплат дуже відрізняється в залежності від того, де ти працюєш. Якщо ти не бермудець і не бухгалтер, то на Бермуди тобі нічого їхати: роботи не знайти. Я сама роботу шукала 6 місяців, хоча закінчила магістратуру. Зарплата бухгалтера, якщо у тебе є кваліфікація, — в середньому 60 тисяч доларів на рік.

    - Чи має острів якісь свої традиції?

    - Так, щорічно там проводиться благодійна хода з одного кінця острова в інший — це 50 км. Тоді майже усі мешканці острова збираються і роблять так званий марш-кидок. Загалом він триває близько 7 годин. За участь у цій акції слід внести 40 доларів з чоловіка. На усьому шляху жителі виносять воду, пригощають бутербродами, фруктами. Сама хода виснажлива, але я була дуже задоволена, бо не кожен день випадає нагода побачити острів у всій красі.

    До речі, раніше через острів проходила залізниця, потяг ходив раз на день. Але потім вирішили, що залізниця острову непотрібна. Потяг вже не рухається, але сама колія залишилася, тож ця хода якраз здійснюється по цій колії.

    А на Великдень бермудці пускають повітряних зміїв. Кожна сім’я купує по 5 повітряних зміїв і йдуть на пляж чи навіть з подвір’я дому запускають їх у небо.

    Є ще 70-річний чоловік, який щодня просто стоїть собі при в’їзді до центральної частини міста і усіх вітає: «Доброго ранку!», роздаючи при цьому повітряні поцілунки. Спершу він це робив просто так. Але згодом ця його ініціатива стала офіційною роботою. Він отримує за це зарплату. Цьому чоловікові навіть пам’ятник вже поставили. Я одного разу так була задивилася на нього, що ледь не зіткнулася з автобусом.

    - А як там одягаються?

    - Специфіка Бермуд та, що це бізнесовий острів, тому існує спеціальний бізнес-одяг: чоловіки обов’язково носять червоні шорти, гетри, туфлі, білу сорочку, краватку і темно-синій піджак. На жінок це правило не розповсюджується, але вони мають одягатися досить скромно. На прозоре чи в обтяжку — табу. Здавалося б, туристичний острів, але там не дозволяється ходити в купальниках чи пляжному одязі ніде, крім пляжу. Інакше — штраф. Це навіть у всіх брошурах оговорюється.

    - Відомі люди часто приїздять відпочивати?

    - Так. Але на них ніхто не звертає уваги. Ніхто, наприклад, не робить галасу з того, що на Бермудах мешкає «зіркове» подружжя голлівудських акторів Майкла Дугласа (звідси його матір) та Кетрін-Зети Джонс. На островах вони тримають ресторан.

    Якщо ж бути відвертою до кінця, то Бермуди — це, мабуть, єдине місце у світі, де білі люди можуть відчути... дискримінацію. Особливо це відчувається з боку чорних бермудських жінок. У перші дні, коли я заходила до магазину, щоразу відчувала шок. Ставлення продавців таке, ніби тебе не існує. До речі, я довго не могла влаштуватися на роботу, бо я ...біла. Там перевага надається чорним. Мені з моїм українським паспортом і білою шкірою роботи не світило дуже довго. Більше того, я, було, вже підписала контракт з одним банком. Робота була чудова, майбутній бос телефонував мені додому, але потім митна служба мені відмовила, бо з’явився інший спеціаліст: менш кваліфікований, без вищої освіти, зате — темношкірий.

    І ще одне. Скільки б не жила людина на Бермудах, але громадянства там не отримає. А ось самим бермудцям пощастило, бо, крім свого паспорта, вони мають паспорт Європейського Союзу.

    - Що люди везуть з Бермуд?

    - Ром, ще дуже смачний кекс, просочений різними ромами. Але не дай Боже візьмеш хоча б шматочок коралу чи мушлі! Можуть у тюрму посадити.

    - Стільки різних табу! За Україною не сумно?

    - Я щороку приїжджаю додому. Мабуть, тому не відчуваю ностальгії. А ще мені не дає сумувати Еван. Він справді моє щастя!

    Iнна ЧЕРВIНЧУК 


    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    
    АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 23 2009 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 12, 13, 14, 23 2010 рiк: №№ 2, 3, 5


    аборт, мини аборт, контрацепция,

    Украинская баннерная сеть

    СЕДМИЦА - Православные новости за неделю
    Архив
    д а й д ж е с т а
    Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви 

    since 1.08.2001


    since 3.06.2004

    

    21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
    Тел. +380 432 515-226

    E-mail: chanel33@vinnitsa.com

    Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
    Виходить українською та російською мовами.
    Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
    Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
    При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
    Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =