Газета "Подільська радниця" (м. Вінниця, Україна)

Газета «Подільська радниця» (Україна, м. Вінниця). Logo - 16 kb
43 тисячі примірників через тиждень, 8 сторiнок А3
+380 432 515-226, 515-222, 55-41-50

Loading

ПРИЗ
читацьких симпатій


Олена


Віктор


since 1.08.2001


since 3.06.2004


аборт, мини аборт, контрацепция,

Дайджест 'СЕДМИЦА' - Православные новости за неделю
Архив
д а й д ж е с т а

Вінницька і Могилів-Подільська єпархія Української Православної Церкви




Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
"МИ СЛУХНЯНI ХЛОПЦI, ДIДУСЮ МОРОЗЕ. Подаруй нам санчата…" Близько 50 листiв адресували у Лапландiю юнi вiнничани

№2 вiд 18 січня 2006 р.

Фотоконкурс
Фотоконкурс
"Мене від цих
нудистів просто нудить..."
  • Їхнє кохання почало зароджуватися на день Андрія Первозванного. Шостого січня 1956-го, саме на Різдво Христове, народилася їхня сім'я. Напевно, з Божого благословення Василь та Лідія Франкевичі душа в душу вже півсторіччя! Коли «золоте подружжя» дивиться одне на одного, в їхніх очах стільки ніжності та щирості, як і піввіку тому.

  • У той час, коли Iоанн Предтеча проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Iсусу Христу виповнилося 30 років. Він прийшов з Назарета на річку Йордан до Iоанна, щоб отримати від нього водохрещення.

  • Й до сьогодні першопричини хвороби раку молочної залози не виявлено. Проте медики виділили групи ризику, при яких РМЗ зустрічається частіше. Ризик захворіти збільшується на 25% у дочки, матір якої хворіла на РМЗ. І на 50% більше, якщо даною патологією хворіла рідна сестра.

  • «Їхав я нещодавно тролейбусом з Вишеньки до центру Вінниці. Пасажири переважно були люди літнього віку. На зупинці «Лікарня ім. Пирогова» за кіоском стояла купка хлопчиків та дівчаток років 13-14. Вони жваво розмовляли, весело реготали і курили цигарки.

  • Але такий гріх робити розлучницям, як пішло в моду, не можна. Це великий гріх, упаде він як не на Вас, жінки, то обов'язково на Ваших дітей. Через те, що розлучниці роблять нещасними матерів, а тим дуже важко, вони дуже плачуть, і просять Бога покарати таких жінок і їхніх дітей, а сльози матерів доходять частіше до Бога, ніж зло.

  • Примхливу місцину вибрав колись для свого хутора козак Чурило! Природні скелі, яри і долини, круті схили над бистрою річкою Жван... Люди назвали це поселення Чурилівцями, а з ХУI століття, коли тут піднялись муровані стіни бойових укріплень, воно стало називатись Мурованими Курилівцями. З часом дозорні башти осіли, зруйнувались. На їх місці польські магнати Косаківські вибудували свій маєток.

  • І де це в неї взялося, з якого часу, від кого? – ніхто в її родині сказати достеменно не може, бо ні діди, ні прадіди нічим таким особливим не відзначалися. Та й, здавалося б, що може бути спільного між рутинною роботою бухгалтера сільської ради і високим мистецтвом?.. А таки є!

  • «...Є у нашого народу чудова притча. Колись давно Господь роздавав різним народам свої дари. Впоравшись, вирішив перевірити, як же люди користуються ними. І ось під час своєї подорожі зустрів красиву, але дуже засмучену жінку. «З чим пов’язана твоя скорбота? Чому заплакані твої прекрасні очі?» – запитав.

  • «Пiвнiчний полюс, Дiду Морозу», «Лапландiя, Дiдусю Морозу», «For Santa Claus»... Листiв з такими написами в обласнiй дирекцiї «Укрпошта» зiбралося близько 50. Як пояснила провiдний маркетолог Тетяна Рябухiна, вони – закономiрна реакцiя на запроваджену вже декiлька рокiв поспiль «Укрпоштою» послугу «Лист вiд Дiда Мороза».

  • Хто проїжджав з Вiнницi на Хмельницький, певне, звертав увагу на безлiч лелечих гнiзд бiля Лукашiвки, Петрика, Малинiвки...

  • «Здрастуй, «ПР»! Чому вирiшив написати – не знаю, мабуть, прийшов i мiй час сповiдi. Але чому так гiрко на душi? Чому я плачу? Я, 60-рiчний чоловiк?.. Бо сповiдь ця – реквiєм моєму останньому «осiнньому» коханню.

  • «Шановна редакціє! Я ваша постійна читачка вже багато років, чекаю вашу газету щотижня ніби якийсь дарунок, покидаю всю роботу і насамперед перечитую улюблену газету. Скільки різних життєвих статей у газеті, скільки драм у житті людей, і скільки радісних подій. Хочу розповісти і про свою життєву ситуацію, вірніше, про хороших і добрих людей, які є в житті нашої сім’ї. Колись у вашій газеті була моя стаття «Бережіть своїх дітей, я свого не вберегла» за підписом – «Вічна віддана сину мама». Ця мама – я. В цій статті писалося, як мій син Сергій поїхав у 1996 році до Москви на заробітки і пропав безвісти. Аж через 1,5 року ми дізналися про трагічну смерть сина, якого по-звірячому побили і задушили ременем від штанів. Прах сина ми привезли в село і поховали. Але лист мій вже не про сина – царство йому небесне, хай з Богом спочиває, мій лист про невістку-донечку.

  • К вам обращается осужденный «Д/У» Михаил Михайлович. А обращаюсь я лишь потому, что статья Марины (от 26 октября) тронула меня, и стало обидно за то, что нас, осужденных, ровняют всех под одну гребенку. Да, есть среди нас скоты (будь моя власть, я бы сам лично бросал их в топку, а не тратил бы на их содержание деньги налогоплательщиков). Но, дорогие читатели, и Вы, Мариша, знайте, есть ведь и жертвы.… И таких много. Обо всех, конечно, говорить я не буду, а вот за себя, вернее, о себе, скажу: в прошлом я судим. И вот из-за этого меня засудили. Хотя я не только убийц, а даже хулиганов презираю. И,… как видите, сам на старости лет стал презренным. А все, дорогие читатели, судьба. В 1998 году мне в Москве на Киевском вокзале пожилая цыганка рассказала «сказку», в Киеве молдаванка повторила точь-в-точь это же. Прошло после этого немного лет. И, я по предсказаниям, теряю маму, потом жену. И вот последний удар.… Но я (как мне предсказали) выберусь, и дальнейшая жизнь будет очень хорошей.

  • У таке важко повірити, але пригадайте казки, у яких відьми постійно «бесідували» зі своїми люстерками. «Свет мой, зеркальце, скажи и всю правду доложи, я ль на свете всех милее, всех румяней и белее?..…»

  • «Якщо вам доводилося бувати колись у Кирнасівці Тульчинського району, то, мабуть, звернули увагу на оточений з обох боків старезними липами шлях. Кажуть, липам тим не мало-не багато, а понад 300 років. За переказами, посадив їх фаворит Катерини ІІ граф Потьомкін, коли цариця мала їхати до завойованих графом нових чорноморських та кримських володінь.

  • 7 січня, на Різдво, у родині Чемериських з Мурованих Курилівців чекали сватів. Найбільше хвилювалася «винуватиця» — 21-річна Iнна, студентка, 4-курсниця природничо-географічного факультету Вінницького педуніверситету. З нетерпінням виглядала свого коханого Павла.

  • Зима — час подарунків. Несподіваних від святого Миколая, новорічних — від Діда Мороза, різдвяних — від рідних та знайомих і від... «Подільської радниці». Сьогодні ми оголошуємо підсумки конкурсу на краще фото. Відверто кажучи, непросте це завдання — вибирати кращих із кращих.

    
    Друкуємо газети
    
    АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 23 2009 рiк: №№ 2, 3, 4, 6, 12, 13, 14, 23 2010 рiк: №№ 2, 3, 5


    Украинская баннерная сеть